Видатний
український церковний, культурний та громадський діяч граф Андрей Шептицький народився 29
липня 1865 року в селі Прилбичі на Яворівщині. Нащадок вельможного українського
роду, що бере свій початок у ХІІІ столітті, митрополит Андрей присвятив своє
життя служінню українській Церкві та українському народу.
У
віці 36 років Андрей Шептицький стає Главою Греко-Католицької Церкви. Митрополит упрoдовж 44-років (1901-1944) очолював Церкву й українське
суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський,
російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
Він
невтомно трудився, щоб примирити різні етнічні групи, і залишив по собі багату
спадщину творів на тему суспільних проблем і духовності. Під його егідою в українські села прийшла освіта. Для народу були
побудовані школи, лікарні на кошти з прибуткових статей володінь родини
Шептицьких у Галичині.
Володів
багатьма мовами, необхідними для діяльності і співпраці у суспільстві та
культурному і науковому світі: українською, польською, французькою, німецькою,
англійською, грецькою, латинською та єврейською.
Як
греко-католицький єпископ Андрей Шептицький доклав повсюдно зусиль по
об’єднанню Християнських Церков у першій половині XX ст., тому слушно
вважається великим екуменістом Європи своєї епохи. Митрополит Андрей Шептицький
відомий в історії, як поборник прав людини, захисник жертв Голодомору, покровитель національних меншин Західної
України. Під час ІІ Світової Війни врятував життя багатьом євреям та українцям,
переховуючи їх у місцях віддалених від воєнних дій.
Помер
1 листопада 1944 р., а 5 листопада того ж року був похований у крипті Архікафедрального
Собору Святого Юра, залишаючи по собі незгасний приклад добра пастиря
Української Греко-Католицької Церкви.