Кобзарю!
Знов до
тебе я приходжу,
Бо ти для мене совість і закон ...
Ліна Костенко
В історії назавжди залишаються імена, які
з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує
людство. До них належить ім’я великого поета Тараса Григоровича Шевченка.
Роки
намагаються віддалити його від нас, а він не піддається, він щодень стає
ближчим, дорожчим, зрозумілішим. І щодень потрібнішим… Час відступає безсило
перед вулканічним клекотом високих думок.
Він належить до тих нечисленних обранців
людства, які не дбають про власне щастя, бо все їхнє життя – це боротьба за
правду. Лірична сила його генія – неперевершена. Сила уяви – небачена. Чуття
слова – приголомшливе. Природність, невимушеність стилю – дивовижні. Простота –
гранично прекрасна.
У кожній українській хаті на чільному місті
лежить «Кобзар». Його гортають маленькі школярики, читає середнє покоління,
знаходять слова розради літні люди. Шевченкові вірять, Шевченкові довіряють, на
Шевченка сподіваються.
Поезія Тараса Шевченка давно стала
нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для
нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й
надії.
З нагоди 205-ї річниці від дня народження
Тараса Шевченка
у
бібліотеці влаштована викладка літератури «Шевченко – наш.
Він для усіх століть…»
