КІБЕРБУЛІНГ: ВИЯВ АГРЕСІЇ ЧИ СПОСІБ САМОСТВЕРДЖЕННЯ

 Сьогодні молодь вже не уявляє свого життя без інтернету та соціальних мереж. Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків та небезпек. З розвитком новітніх технологій з'явився такий вид цькування як кібербулінг. Світ, у якому діють кібербулери, начебто, не є реальним, але шкода, яку вони можуть нанести дітям, непоправна! Саме тому, щоб вберегти молодь від жорстокого світу інтернету, в бібліотеці у співпраці з Молодіжним центром «Нові крила» відбулося дискусійне коло «Кібербулінг: вияв агресії чи спосіб самоствердження?» для учнів 10-Б класу Нововолинського ліцею №1. Разом із представницею «Нових крил» Іриною Шайнюк присутні дізнались, що таке кібербулінг  та як його розпізнати, як відбувається цькування в соцмережах, як уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом, що робити жертві онлайн-насилля та як їй допомогти. Присутні були активні та уважні, жваво спілкувались, відповідали на питання, дискутували.

НІМЕЦЬКА ПОЛИЦЯ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ

 «Властиве», Іріс Ганіка

    Народилася Іріс Ганіка 1962 р. Вюрцбурзі (ФРН), з 1979 року живе в Берліні. У 2006 р. одержала нагороду ім. Ганса Фаллади. Її роман «І зустрілися двоє» (Treffen sich zwei, вид. Droschl, 2008), що потрапив до короткого переліку Німецької книжкової премії (Deutscher Buchpreis), вийшов 2012 р. українською. У червні 2020, теж у видавництві Droschl, з’явився її найновіший роман Echos Kammern. Роман «Властиве» (Das Eigentliche, 2010) відзначений Нагородою Європейської Унії за літературу (European Union Prize for Literature, 2011).  Книга розповідає про німецьке страждання від нацистського минулого. Тож він аж ніяк не історичний твір, а роман про сьогодення. Звідки береться це страждання, прекрасно відомо, однак форми, яких воно може набувати, вельми різноманітні. Тим-то це одночасно роман про середні роки життя, про час, коли зникає певність, що йдеш по світу правильним шляхом, а також роман про самотність і дружбу.

ВЕЧІР УКРАЇНСЬКОГО РОМАНСУ

    Сучасний ритм життя надзвичайно виснажує людину. І саме у вічному мистецтві ми знаходимо заряд позитиву та романтичного настрою. Необхідною була і є музика, поєднана із поезією серця. Найкраще вона звучить в українському романсі.

10 листопада у бібліотеці в рамках клубу "Світ гармонії" відбувся вечір українського романсу на якому звучали класичні твори на слова Леоніда Глібова, Михайла Старицького, Олександра Олеся та багато інших у виконанні любительського колективу «Надія», який діє при міському палаці культури. Музичну частину заходу, доповнила розповідями про історію українського романсу загалом та окремих творів завідувач бібліотеки Зоя Костюк.

Романси підкорили серця шанувальників. Саме твори цих авторів, присутні мали чудову нагоду почути і переконатися в тому, що український романс є діамантом найбільшої величини в скарбниці народної пісенної творчості.

НІМЕЦЬКА ПОЛИЦЯ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ

"Три п'єси з екзилю", Бертольт Брехт

БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1898-1956) — німецький драматург, поет і прозаїк, кіносценарист, автор теоретичних праць, присвячених проблемам театру, режисер. До історії літератури Брехт увійшов як митець, що відкрив нову епоху в західній драматургії. Під обкладинкою книги "Три п'єси з екзилю" зібрані три твори Бертольта Брехта: «Страх і злидні у Третій імперії», «Добра людина із Сичуані» та «Пан Пунтіла і його слуга Матті». Кожен із цих творів окремий, але всі увійшли до «золотого фонду» німецькомовної літератури ХХ ст., хоч і написані в екзилі, коли автор мусив тікати з Німеччини після приходу до влади нацистів й «міняв країни частіше, ніж черевики». У них ви знайдете відповіді на безліч запитань, як і філософських, наприклад, чи можна довіряти найріднішим, як ми змінюємося під впливом суспільства чи хто така «добра людина» і як нею залишитися, так і побутових: хто ми коли вип’ємо: добрий чи злий Пунтіла, як вправно маскуватися так, щоб навіть боги тебе не впізнали та як женитися на доньці свого господаря й чи варта ця гра свічок?

НІМЕЦЬКА ПОЛИЦЯ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ

"Восьме життя (для Брільки)" Ніно Харатішвілі  

    Оце так!!! Цікавенька новинка!!! До вашої уваги роман на 1056 сторінок "Восьме життя (для Брільки)" Ніно Харатішвілі  та рубрика «Німецька полиця у нашій бібліотеці».

    Ніно Харатішвілі - відома німецька письменниця, драматургиня та театральна режисерка грузинського походження, авторка численних романів. Провідними темами її масштабної творчості є війни у країнах та думках людей, жорстокість, агресія та прагнення до миру. Після розпаду Радянського Союзу разом з матір’ю переїхала до Німеччини, відвідувала театральну школу в Гамбурзі. Ніно Харатішвілі є важливим голосом в грузинській та світовій літературі, її твори перекладені багатьма мовами світу й отримали визнання читачів та критиків. Письменниця відома своєю здатністю створювати складних персонажів та багатогранні сюжети, які залишають великий слід не лише у літературному світі, але й в серцях читачів.

    "Восьме життя (для Брільки)" - це роман Ніно Харатішвілі, який розповідає історію гарячого шоколаду, що приніс справжнє прокляття розладу і нещастя вже шести поколінням однієї грузинської родини. Ця історія починається у Грузії 1900-х років, переживає Першу та Другу Світові війни, радянську владу та сьогодення. Роман містить багато персонажів, кожен з яких має свою унікальну історію, долю і характер, а композиція твору нагадує мозаїку, де окремі фрагменти складають загальний сюжет, відтіняючись хронологічними подіями. Авторка майстерно відтворила культуру, традиції та менталітет грузинського народу, підняла такі важливі теми, як сімейні зв'язки, пошук власного місця у світі, любов і смерть. Саме тому даний твір вже встиг стати бестселером і отримав багато престижних міжнародних літературних нагород.

НІМЕЦЬКА ПОЛИЦЯ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ

Дженні Ерпенбек 

"Прокляття дому"

До уваги читачів! Наша постійна рубрика «Німецька полиця у нашій бібліотеці» пропонує для читання роман "Прокляття дому" німецької письменниці Дженні Ерпенбек.

Дженні Ерпенбек – сучасна німецька письменниця, лауреатка міжнародної Букерівської премії 2024 року, яку вона отримала за роман "Кайрос". Народилась у Східному Берліні 1967 році в родині відомих літераторів. Вивчала театральну режисуру, працювала в оперному театрі міста Ґрац (Австрія). На сьогодні є авторкою восьми книжок, перекладених двадцятьма мовами світу.

Роман "Прокляття дому" (Heimsuchung) яскравої представниці жіночого "письменницького дива" літератури об’єднаної Німеччини Дженні Ерпенбек є одним із творів, які найактивніше перекладають останніми роками. За сім років його переклали тринадцятьма мовами. Роман Ерпенбек – це сконденсована німецька історія ХХ століття, віртуозно скомпонована оповідь про мир і війну, про втечу й вигнання, про утопію батьківщини та пошуки рідного дому.

На прикладі позірно окремих і разом з тим фатально переплетених дванадцяти історій різних родин, п’яти поколінь читач дізнається про перипетії життів звичайних німців від часів Першої світової війни до об’єднання Німеччини. Поетична точність цієї лаконічної, густої прози та майже музичний ритм історій, так чи інакше пов’язаних із літнім будинком над Бранденбурзьким озером, заворожують.

НІМЕЦЬКА ПОЛИЦЯ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ

             Юдіт Германн «Нічого, крім привидів»                     

 Увага! Увага!    Рубрика «Німецька полиця у нашій бібліотеці» пропонує вашій увазі книгу  Юдіт Германн «Нічого, крім привидів».  

Юдіт Германн — сучасна німецька письменниця. Після дебютної книжки «Літній дім, згодом» (1998), яка стала бестселером, вона визнана голосом покоління, а її твори — прозою прощання. У своїх оповіданнях Германн порушує проблеми, близькі багатьом, — і звідси наклади в сотні тисяч примірників, переклади більш ніж двадцятьма іноземними мовами.

 «Нічого, крім привидів» — це сім чуттєвих і дещо меланхолійних історій «пошуку себе». Авторка не нав’язує читачеві свої думки, а щиро й неквапливо розповідає про сумніви жінок щодо правильності вибору власної долі, про неспроможність налагодити стосунки з найдорожчою людиною, про душевні рани, які тривожать, про ностальгію за невикористаними шансами. Вона пропонує читачеві зазирнути туди, куди чужинців зазвичай не пускають — у душі своїх героїв. Юдіт Германн не намагається епатувати, але змушує замислитися: чи є межа між справжнім коханням і звичайною еротичною цікавістю, між реальною людиною і створеним почуттям образом? А можливо, немає зовсім нічого. Нічого, крім привидів…