ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ДО ГІДНОЇ КРАЇНИ

Нині, у надскладний для нашої молодої держави період, надзвичайно важливим є єднання українського народу навколо спільної мети: соборності, незалежності і процвітання країни, в якій прагнемо жити. Таке єднання українці продемонстрували під час Майдану, коли консолідувалися, щоб вигнати внутрішнього ворога, таке ж демонструють тепер, коли треба протистояти зовнішньому супротивнику. Сучасне становище України не може залишити байдужим нікого.  

Саме у зв’язку із цими подіями  бібліотекарі бібліотеки-філії №2 спільно з гімназією підготували і провели   годину реквієм  «А сотню вже зустріли небеса…».

 Під звуки старої лемківської пісні «Гей, пливе кача...» у виконанні «Піккардійської терції» присутні пригадали всіх Героїв Небесної Сотні поіменно. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих на Майдані та в зоні проведення АТО.

  Під час заходу учні  9-х, 10-х та 11-х класів гімназії  мали змогу пригадати хронологію «Листопадового зриву»-2013, спостерігаючи за кадрами документального фільму «Революція гідності»,  коли об’єднані поривом духа, люди встали за свободу та прагнення жити у незалежній країні.

Кульмінацією години-реквієму став спогад про найтрагічніший етап революції – події на Інститутській 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано.

         Спогадами про події на Євромайдані ділився учасник Майдану Величко Анатолій Миколайович.  А представниця волонтерського центру допомоги військовослужбовцям Оболєнцева Кароліна розповіла, який вагомий вклад у боротьбу проти ворога - агресора вносить  волонтерський рух. 

Ведучі у слайдах, віршах та  відео відтворили події, де у кривавих боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи своє життя за вільну, єдину, незалежну Україну.

        Захід ще раз довів, що українці – безстрашний народ, багатий на справжніх героїв, от тільки хочеться, щоб вони залишались живими...

27 БЕРЕЗНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕАТРУ

               Щорічно з 1962 року  весь світ відзначає Міжнародний день театру.  Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість.

     У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів.  У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.

     Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, засновника художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.

     У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий.

І сьогодні не сходять зі сцени їх класичні драми і комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ'яненка, «Пошились в дурні» М.Кропивницького, «За двома зайцями» М.Старицького, «Мартин Боруля», І.Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І.Котляревського та ін.

   Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

     Саме тому Міжнародний день театру – не лише професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів вдячних глядачів та пошановувачів високого мистецтва.

ЗНАЙОМТЕСЬ - НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

ПОЕЗІЯ - ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ...

   Напевно всі ми відчули, як щось змінилося в природі і настрої. А все дуже просто.  Прийшла весна. Ніжна, сонячна, яскрава, нестримна, як поезія Ліни Костенко та Галини  Гордасевич. Що ми знаємо про них?

    Саме в ці березневі дні народилися  ці геніальні, мужні, талановиті жінки - поетеси шістдесятниці, страдниці. Маючи воістину Божий дар слова, вони ще є лицарямим честі, взірцем громадянської мужності. Такими поетесами може пишатись будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій  своєї нації.

    В осередку Суспільної служби України завідувач бібліотеки-філії №2 Зоя Костюк підготувала і провела поетично-музичну акварель «Голос жіночої ліри». Люди з обмеженими фізичними можливостями  ознайомилися з життєвим і творчим шляхом Ліни Костенко та Галини Гордасевич, серцем доторкнулися до їх поетичного слова, відчули його чари.

   Під час заходу присутні переглянули відеокліп на вірш Ліни Костенко «Між іншим» у виконанні Ольги Боогомолець. А також мали можливість ознайомитися з книгами, які були представлені на викладці літератури  «У їх віршах історія народу, його щасливі і тривожні дні».

200 РОКІВ ТВОРЦЮ ДЕРЖАВНОГО ГІМНУ

4 березня 2015 року виповнилося 200 років від дня народження Михайла Вербицького – українського священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до Українського Державного Гімну.

Як пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 150 років тому  заключним номером першого на західноукраїнських землях шевченківського концерту, влаштованого в Перемишлі 10 березня 1865 року на роковини смерті Тараса Шевченка. Популярність твору М. Вербицького постійно зростала, його виконання стало частиною усіх святкових патріотичних концертів.

До ювілею видатного композитора у бібліотеці-філії був проведений загальносистемний вечір-портрет "Ці рядки його зробили безсмертним".

 Ведучі заходу Тетяна Смарш і Зоя Костюк ознайомили присутніх з життєвим і творчим шляхом ювіляра, розповіли історію створення музики до вірша Павла Чубинського. 

СВЯТО ЖІНОК, ВЕСНИ ТА КРАСИ

  Настала весна, пора, яка дарує нам багато сонця, тепла, любові. Пора, яка дарує людям одне з найпрекрасніших свят у році – 8 Березня.

      Це свято   краси та жіночності. стало ще одним приводом привітати своїх коханих жінок – маму, сестру, подругу. 

       Про українську жінку сказано і написано немало. Муза, Кохана, Мати, велика Трудівниця. Вона завжди оберігала свій рід український. І не раз їй доводилося ставати войовницею за гідність українського імені, за майбутнє України.

    До Міжнародного жіночого дня працівники бібліотеки-філії №2 підготували і видали літературний дайджест «Жінки в українській літературі». Жіноче письменство найтонше аналізує всю гаму почуттів, які притаманні людині. 

    Серед класичних та сучасних творів, створених жінками, ми намагалися вибрати найбільш цікаві не тільки за змістом, але й за майстерністю написання. А ще хочемо  ознайомити Вас з творчістю жінок – письменниць української діаспори, які живучи за кордоном, не забували писати про свій народ, про свою рідну Батьківщину, зберігали свої національні традиції.

   Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитись з літературним  дайджестом. 

НАЙЕКЗОТИЧНІША ПОСТАТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

 3 березня - Всесвітній день письменника.Саме цього дня у1888 р. в с. Сан-Педро де Карденья біля м. Бургос у Північній Іспанії. народилася Кармен-Альфонса-Естрелья-Наталена Королева.  Мати майбутньої письменниці померла при пологах. Вона походила із старовинного іспанського роду Лячерда. Батько — спольщений граф із Чернігівщини Адріан-Юрій Дунін-Борковський — займався археологією і жив переважно у Франції. Родовий маєток його матері був розташований у с. Великі Борки на Волині. Наталену одразу після народження взяла до себе бабуся, в якої вона пробула до п'яти років. Після смерті бабусі дівчинку забрав до себе в Іспанію материн брат. Восени 1904 р. сімнадцятирічна дівчина прибула до Києва, де вступила до Київського інституту шляхетних дівчат. Потім навчалася в Петербурзі, закінчила археологічний інститут.