ПЕТРУ НИКИФОРОВИЧУ ГОЦЮ – 80

Ім`я поета Петра Гоця широко відоме на теренах Львівщини, його знають на  Житомирщині. Але куди б не закидала його доля, в думках і спогадах він завжди повертався на Волинь.

Народився Петро Никифорович 20 червня 1937 року в селі Торговище Турійського району на Волині. Після закінчення школи здобув професією бібліотекаря-бібліографа. Працював завідувачем інформаційно-бібліографічного відділу Львівської центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки. Вів активну громадську роботу. Очолював Музей Степана Бандери при Львівському національному аграрному університеті.

   Шлях в літературу у Петра Гоця не був легким. Перші вірші з`явилися ще в студентські роки, але видати книгу у 60-ті роки йому не судилося, хоча були неодноразові спроби. Лише в незалежній Україні почали одна за одною виходити збірки поета: «Євшан пробудження», «Дорога до Лесі» ( за яку одержав премію імені Лесі Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури), «Тисячоліття», «Молюся на Тебе», «Кара Божа»,». «Високий Замок», «Мадонна», «Поклади свої руки на вітер», віршована фотокнига «Обабіч Турії».                                         Петро Гоць – поет ліричного складу. Рядки його віршів дуже мелодійні, тому й не дивно, що багато композиторів поклали їх на музику, частина з яких опублікована у збірниках: «Чом ти не вийшла?», «Прихиліть мені неба», «За синій Буг летять пташки», «Вишийте, мамо, долю мені» – таку назву має збірка пісень О. Каліщука на вірші П. Гоця.  Поета і композитора об’єднує і мала батьківщина – Турійщина.

Історико-краєзнавча поетична фотокнига «Торговище» стала лебединою піснею автора і є самовідданим внеском на прославу села сина, який безмежно любив свою землю і її людей.

       Вшановуючи світлу пам'ять митця слова у  бібліотеці влаштована тематична полиця «Я з тих країв, де шерхнуть очерети…»

 

НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ

  Україна – багатонаціональна, поліетнічна держава з різноманітними цікавими культурами різних національностей. Тому питання надійного захисту культури національних меншин, толерантного ставлення представників різних етносів один до одного повинно завжди залишатися пріоритетним. Демократичне суспільство має не тільки поважати  але й створювати необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, звичаї та культурну спадщину. Саме цій темі був присвячений бібліо-експрес «Єднає нас любов до України»,  який підготувала та провела завідувач бібліотеки Зоя Костюк.
   Присутні мали змогу ознайомитися з тематичною полицею «Національні меншини: міжнаціональна злагода та порозуміння».

4 ЧЕРВНЯ – ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

      День Святої Трійці – одне з головних християнських свят, що відзначається на п’ятдесятий день після Великодня. За церковними канонами, це свято вшановує Бога Отця, Бога Сина та Святого Духа. Цьогоріч для православних та греко-католиків це свято припадає на 4 червня.

      Оберегом від злих сил була зелень. Тому давньою народною традицією є прикрашання свого житла на Зелені свята різними запашними рослинами, зеленими гілками, пахучими польовими квітами. Цієї світлої днини разом зі свіжою зеленню в наші домівки входить мир та висока Божа благодать.

       Приємно, що в наш час, не втрачені традиції нашого народу, а вивчаються і відроджуються. У бібліотеці влаштована  викладка літератури «Свята Трійця: традиції та звичаї»

      Тож нехай це свято надихає всіх на добрі справи, наповнює серця любов’ю до ближніх, дарує кожному сімейний затишок і добробут, захистить від життєвих негараздів, пошле мир та щастя на нашу землю.