четвер, 30 липня 2015 р.

ДЖОАН РОУЛІНГ - 50


Джоан Роулінг народилась 31 липня 1965року, пише під псевдонімами Дж. К. Роулінг і Роберт Гелбрейт, - британська письменниця , найбільш відома як автор серії романів про Гаррі Поттера . Книги про Поттера отримали кілька нагород і були продані в кількості більше 400 мільйонів екземплярів. Вони стали найбільш продаваною серією книг в історії і основою для серії фільмів , що стала найбільш касовою серією фільмів в історії.
Роулінг працювала науковим співробітником і секретарем-перекладачем «Міжнародної амністії», коли під час поїздки на поїзді з Манчестера в Лондон в 1990 році у неї з'явилася ідея роману про Гаррі Поттера. У наступні сім років померла мати Роулінг, сама вона розлучилася з першим чоловіком і жила в бідності, поки не опублікувала перший роман в серії, «Гаррі Поттер і філософський камінь»(1997). Згодом вона написала 6 сиквелів - останнім був «Гаррі Поттер і Дари Смерті»(2007),  а також 3 доповнення до цієї серії. Після цього Роулінг розлучилася зі своїм агентством і почала писати для дорослих читачів, випустивши трагікомедію «Несподівана вакансія»(2012) та - під псевдонімом Роберт Гелбрейт  - кримінальні романи «Поклик Зозулі»(2013) і «Шовкопряд»(2014). 
За п'ять років Роулінг пройшла шлях від життя на соціальну допомогу до статусу мультимільйонера. Вона найбільш успішний автор у Великобританії, з обсягом продажів книг понад 238 мільйонів фунтів стерлінгів. У 2008 році "Sunday Times Rich List" оцінив статки Роулінг в 560 млн фунтів, поставивши її на 12-е місце в списку найбагатших жінок Великобританії." Forbes" в 2007 році оцінив Роулінг як 48-ю за впливовістю знаменитість, а журнал "Time" в 2007 році дав їй друге місце в номінації «Людина року», зазначивши соціальне, моральне і політичне натхнення, яке вона дала своїм шанувальникам. У жовтні 2010 року Роулінг була названа редакторами провідних журналів найвпливовішою жінкою в Британії.

середа, 29 липня 2015 р.

МОЙСЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


      Видатний український церковний, культурний та громадський діяч граф Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі на Яворівщині. Нащадок вельможного українського роду, що бере свій початок у ХІІІ столітті, митрополит Андрей присвятив своє життя служінню українській Церкві та українському народу.
У віці 36 років Андрей Шептицький стає Главою Греко-Католицької Церкви. Митрополит  упрoдовж 44-років (1901-1944) очолював Церкву й українське суспільство в період двох Світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
Він невтомно трудився, щоб примирити різні етнічні групи, і залишив по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовності.  Під його егідою в українські села прийшла освіта. Для народу були побудовані школи, лікарні на кошти з прибуткових статей володінь родини Шептицьких у Галичині.
Володів багатьма мовами, необхідними для діяльності і співпраці у суспільстві та культурному і науковому світі: українською, польською, французькою, німецькою, англійською, грецькою, латинською та єврейською.
Як греко-католицький єпископ Андрей Шептицький доклав повсюдно зусиль по об’єднанню Християнських Церков у першій половині XX ст., тому слушно вважається великим екуменістом Європи своєї епохи. Митрополит Андрей Шептицький відомий в історії, як поборник прав людини, захисник жертв Голодомору, покровитель національних меншин Західної України. Під час ІІ Світової Війни врятував життя багатьом євреям та українцям, переховуючи їх у місцях віддалених від воєнних дій.
Помер 1 листопада 1944 р., а 5 листопада того ж року був похований у крипті Архікафедрального Собору Святого Юра, залишаючи по собі незгасний приклад добра пастиря Української Греко-Католицької Церкви.

вівторок, 28 липня 2015 р.

ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ – РУСИ


         Щороку, 28 липня - в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі, в Україні на державному рівні відзначається День хрещення Київської Русі – України. Хрещення киян, за літописом, відбу­валося  в Києві на р. Почайні, притоці Дніпра. Після цього християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її  більші осередки, пізніше провінція. 
   Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу - "волхви", вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством.

       З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом і в інших містах.
 Література :
Брайчевский М. Ю. Утверждение християнства на Руси / М. Ю. Брайчевский. – Київ : Наукова думка, 1989. – 294 с.
  Крамар Є. Від апостола Андрія до князя Володимира / Є. Крамар. – Івано-Франківськ : Галичина, 1992. – 120 с.
  Мишанич Я. О. Історії русів : історіографія, проблематика, поетика / Я.О. Мишанич. – Київ : Обереги, 1999. – 238 с.
Моця О.П Київська Русь: від язичництва до християнства / О.П. Моця. - Київ : Глобус,1996. - 224.
Зайцев Ю. Історія України / Ю.Зайцев.- Львів : Світ, 1996. - 385.

понеділок, 27 липня 2015 р.

1000 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА, ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ КИЇВСЬКОГО


Князь Володимир Святославович увійшов у історію нашого народу як князь-Святитель, який охрестив Україну-Русь і ввів її в християнську цивілізацію. За його труди на благо рідної землі народ ще за життя назвав його Великим князем, любив його як батька нації а після смерті причислив його до лику св'ятих.
Діяльність князя і справді була великою. Великою, міцною, єдиною і сильною була при ньому і княжа Україна. Дружби з Володимиром, його допомоги шукали європейські імператори і королі.
Життю і діяльності Володимира Великого присвячено багато творів історичної і художньої літератури. Він є відомою і популярною історичною особою не лише в Україні.
Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку і ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий дожив до старості, помер 28 липня 1015 року в селі Берестові (під Києвом) і був похований у Десятинній церкві. Як писав М. Грушевський: «Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави». 
І зараз, через 1000 років після смерті князя, для нас абсолютно незаперечне величезне історичне значення його епохи, тих реформ, які князю вдалося провести за 35 років правління київською державою (980—1015 рр.). Він прийняв владу в момент, коли Київська Русь страждала від безперервних міжусобиць і внутрішніх протиріч, а в момент його смерті це була могутня, процвітаюча держава, з якою вимушені були рахуватися всі країни Європи. Особистість і справи великого київського князя Володимира (як і його сина Ярослава Мудрого) — це справді славна, «золота» сторінка історії Стародавньої Русі.
       З нагоди цієї визначної події в бібліотеці – філії №2  

   Література :
Голубець М. Велика історія України: У 2-х томах. – Том 1. / М. Голубець. – Київ : Глобус, 1993. – 352 с.
Грушевський М. С. Очерк истории украинского народа / М. Грушевський.– Київ : Либідь, 1991. – 397 с.
Духопельников В. Володимир Великий /  В. Духопельников. – Харків : Фоліо, 2009. – 232 с.
Диба Ю. Батьківщина святого Володимира. Волинська земля у подіях Х століття / Ю. Диба. — Львів: Колір ПРО, 2014. – 483 с.
Жиленко І.В. Пізні українські житія святого князя Володимира : тексти і коментарі / І.В.Жиленко. – Київ : «Фенікс», 2013. – 432 с.
Ладинский Ант.  Когда пал Херсонес. Анна Ярославна - королева Франции. Последний путь Владимира Мономаха : исторические романы / Ант. Ладинский. - Москва : Советский писатель, 1973. – 856 с.
Назарко, І. Святий Володимир Великий: Володар і христитель Руси-України / І. Назарко. — Жовква: Місіонер, 2012. – 227 с.
Ричка В. Володимир Святий в історичній пам'яті / В. Ричка. — Київ: Скіф, 2012. — 208с.
Скляренко Семен. Володимир : історичний роман / Семен Скляренко. -  Харків: Фоліо, 2007. - 546 с.
Історія України в особах: IX-XVIII ст. / В.Замлинський, І.Войцехівська, В.Галаган та ін. – Київ : Україна, 1993. – 396 с.
Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, коментарі В. В. Яременка . — Київ: Ра  дянський письменник, 1990. — 558 с.

неділя, 26 липня 2015 р.

ПИСЬМЕННИК, ПАТРІОТ, ГРОМАДЯНИН


      Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) - письменник, громадський і державний діяч. Голова Директорії (1918-1919), автор першого українського фантастичного роману  «Сонячна машина».
Народився 26 липня 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
         З нагоди 135 річниці від дня народження у бібліотеці влаштована тематична полиця "Бо  я   українець."

Твори :
Винниченко Володимир Сонячна машина : фантастичний роман / Володимир Винниченко. - Харків : Сакцент Плюс, 2005. – 640 с.

«Сонячна машина» (1924) — це перший український утопічний та науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка (1880–1951), який чимало знавців літератури вважають вершиною його творчості. Новаторство митця, експресивна і динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне і філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи.


Винниченко Володимир Нова заповідь : роман у жанрі детективу /  Володимир Винниченко. - Київ : Знання, 2011. – 349 с.

Вперше йде до читача роман В. Винниченка з так званого муженського циклу — “Нова заповідь”. Твір, пройнятий розчаруванням у соціалістичних ідеях ленінського штибу, вибудований у жанрі детективу.
“Нова заповідь” — це своєрідна спроба “розкрити очі зрячим” на їхньому шляху до можливого тоталітаризму й культу особи.

Винниченко Володимир Лепрозорій : роман у жанрі детективу  /  Володимир Винниченко. - Київ : Знання, 2013. – 382 с.

«Лепрозорій» – це захоплюючий детектив із палкими пристрастями на тлі політичного життя Франції.
У такій формі автор розмірковує над природою людини, драматичністю, а часто трагічністю її життя, причинами негармонійності стосунків між людьми, над засобами «лікування сучасного людського організму».

Винниченко Володимир Чорна Пантера і Білий Медвідь ; вибрані твори /  Володимир Винниченко. - Київ : Знання, 2014. – 256 с.

     До пропонованої збірки увійшли відомі драматичні твори Володимира Винниченка (1880—1951) “Чорна Пантера і Білий Медвідь”, “Брехня”, “Гріх”, “Між двох сил”, що знаменують нову еру в історії української літератури в суголоссі з новітніми ідеями сучасної європейської культури. Перед читачем постають майстерно вибудувані конфлікти, у яких головні персонажі випробовуються на моральну витривалість. Чи може людина бути “чесною із собою” в ситуаціях, коли, здається, від неї нічого не залежить? Як розв’язати суперечність між обов’язком і почуттям, між розумом і серцем, між свідо містю та інстинктом? Де межі моральної відповідальності людини, що “захворіла” на політику? Ці п’єси мали величезний успіх в Україні й за кордоном і залишаються актуальними й сьогодні.

Винниченко Володимир Записки Кирпатого Мефiстофеля / Володимир Винниченко. - Харків : Фоліо, 2014. – 220 с.

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880-1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.
Головний герой роману Записки Кирпатого Мефістофеля Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Навіть до свого одруження він ставиться як до гри. Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною.

середа, 15 липня 2015 р.

НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА : ШЛЯХ ДО МЕТИ


Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути. 
                      В'ячеслав Липинський
Основним здобутком першої сесії українського парламенту стала Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 р. Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу – епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.
Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.
Література :
        Барановська Н.П., Верстюк В.Ф., Віднянський С.В. Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001) / Н.П. Барановська, В.Ф. Верстюк, С.В. Віднянський . – Київ : Альтернативи, 2001. – 704 с.
Горєлов М.Є. Держава і цивілізація в історії України / Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. - Київ : ЕКО-Продакшн, 2009. -980 с.
 Декларація про державний суверенітет України : Історія прийняття, документи, свідчення / Ред. рада Асоціації народних депутатів України: О.Барабаш, Я.Зайко, І. Бойко та ін. – Житомир : Рута, 2010. – 868 с.   
Державний суверенітет в умовах європейської інтеграції : Монографія / За ред. Ю.П. Битяка, І.В. Яковюка. – Київ : Ред. журналу "Право України", 2013. – 336 с. 
Поровський М.І. Тільки РУХОМ життя і обіймеш..: повість-спогад / М.І. Поровський. – Київ : Українська енциклопедія, 2009. – 452 с.
 Смолій, В.А., Гуржій, О.І. Як і коли почала формуватися українська нація / В.А. Смолій, О.І. Гуржій.  –  Київ : Наук.думка, 1991. - 112 с.

субота, 11 липня 2015 р.

БІБЛІОТЕКАРІ РЕКОМЕНДУЮТЬ


АРТУРО ПЕРЕС - РЕВЕРТЕ - іспанський письменник і журналіст, член Королівської академії іспанської мови з 2003 рокународився 25 листопада 1951 року в Картахені . В юності захоплювався підводним плаванням, нині став завзятим яхтсменом («Справжня свобода починається в 10 милях від берега»). Від батька успадкував любов до подорожей, від діда - бібліотеку в п'ять тисяч томів. У дитинстві читав всю пригодницьку і класичну літературу, до якої міг дотягнутися. Тоді його улюбленим героєм був Робінзон Крузо, якого зараз письменник знаходить огидним («Що зробив Робінзон, зустрівши іншу людину? Перетворив його в слугу»). 
   У 1970-му році працював на танкері-нафтоперевізнику, потім став журналістом. Артуро Перес-Реверте, починаючи з 1971 року, більше двадцяти років працював військовим репортером для газети «Пуебло» і для телебачення. Висвітлював військові конфлікти, що відбувалися на Кіпрі, в Лівані, Західній Сахарі, Лівії, Мозамбіку, Анголі, Югославії та інших країнах.

понеділок, 6 липня 2015 р.

ЛІТО МИСТЕЦТВА ТА СМАКУ У БІБЛІОТЕЦІ


Немає нічого приємнішого, ніж власноруч  щось приготувати, спекти і порадувати своїх близьких кулінарними сюрпризами. І саме журнал «Лиза», "Добрые советы", "Отдохни" – це яскравий та апетитний світ для тих, кому готувати в радість. 
   На сторінках цих періодичних видань можна знайти поради, секрети та тонкощі домашньої кухні,  безліч рецептів та  цікаві ідеї для оздоблення страв, які прикрасять ваш святковий та повсякденний стіл. Адже кулінарія – це мистецтво.А літо для господинь – чудова пора, яка надихає на кулінарну творчість!
    В  бібліотеці-філії №2 відбувся бенефіс «Від журналу – до творчості»», який організувала та провела бібліотекар Смарш Тетяна. Захід поєднав творчість та мистецтво кухні. А родзинкою  стала презентація простих  у приготуванні, але дивовижно  красивих, гарно оформлених літніх страв.
     Легкі салати, млинці, фруктові десерти, тістечка, і це не повний перелік кулінарних шедеврів, які представили наші користувачі-шанувальники журналів. Тож літнє меню вийшло надзвичайно яскраве та вітамінне.     
      На продовження заходу всі присутні мали хорошу нагоду  поділитися своїми улюбленими рецептами, спробувати страви   та солодощі,  ознайомитися з журналами  на викладці «Чим хата багата».
       Готуйте і творіть, дорогі господині, на здоров'я собі та своїм близьким.
Смачного Вам літа!