Я — ЦІННІСТЬ. ЯК ПРИЙМАТИ СЕБЕ

 Сьогодні у бібліотеці-філії №3 в рамках молодіжної вітальні «Співрозмовник» відбувся тренінг із самопізнання «Я — цінність. Як приймати себе». Ця зустріч стала теплою й щирою розмовою про себе, свої почуття та внутрішній світ.

Тренінг провели психологині «Карітас.Волинь» Олена Качорок та Василина Здрок. У дружній та щирій атмосфері присутні мали змогу зупинитися, прислухатися до себе, відчути власну унікальність і навчитися приймати себе без осуду та порівнянь.

Через прості, але глибокі вправи, живі обговорення й щирі думки учасники відкривали, що справжня цінність людини — у її неповторності, доброті й внутрішній силі. Кожен крок цього тренінгу допомагав учням стати ближчими до себе та впевненішими у власних можливостях.

Бібліотека-філія №3 цього дня перетворилася на простір підтримки, довіри й натхнення — місце, де народжується віра в себе і свою цінність 💛

ГОЛОКОСТ: КОЛИ МОВЧАННЯ КРИЧИТЬ

 До Дня вшанування жертв Голокосту, у бібліотеці-філії №3 для учнів ліцею №8 відбулася година історичної пам’яті  «Голокост: коли мовчання кричить», організована у співпраці з Публічними бібліотеками Новопсковщини.

Це була не просто розповідь про минуле. Це була зустріч із правдою, яка не має терміну давності. Із трагедією, яка не повинна повторитися. З історіями мільйонів невинних людей, чиї голоси намагалися стерти, але пам’ять про них продовжує жити.

Під час заходу учні дізналися про трагічні сторінки історії Голокосту, про знищені родини, зруйновані долі, про страх і нелюдську жорстокість. Але разом із цим — про силу людяності, співчуття і відповідальності за світ, у якому ми живемо сьогодні.

Ми говорили про те, що мовчання може кричати. Кричати болем. Кричати правдою. Кричати закликом: ніколи знову.

Пам’ять — це наш спільний обов’язок. Бо лише пам’ятаючи, ми можемо захистити майбутнє.

        Сьогодні наша країна святкує День Соборності. Саме цього дня у 1919 році на Софійській площі в Києві було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця подія стала важливим кроком у прагненні українців жити в одній незалежній державі.

       Сьогодні, в умовах нових випробувань, День Соборності нагадує нам, що сила України – в єдності її земель, у спільній історії та відповідальності за майбутнє. Це день, коли ми особливо гостро відчуваємо, що разом – ми держава.

   З нагоди свята у бібліотеці влаштована викладка літератури. Видання розкривають шлях України від княжих часів і козацької доби до визвольних змагань ХХ століття та сучасності. Через сторінки історичних досліджень, документів і спогадів постає незламний дух народу, який упродовж віків відстоював право жити в соборній, незалежній Україні.

РІЗДВЯНИЙ ВІНОЧОК

Майстер-клас «Різдвяний віночок» у бібліотеці-філії №3 НПБ став особливим простором тиші, тепла й внутрішнього світла. У переддень великого свята кожен прийшов сюди зі своїми думками, спогадами та надіями. Під чуйним наставництвом майстрині Ірини Грачової учасники крок за кроком створювали різдвяні віночки, вкладаючи в них не лише вміння, а й частинку душі. У цій спільній праці відчувалося більше, ніж навчання — підтримка, єдність і тихе тепло людських сердець.

Такі зустрічі нагадують: навіть у непростий час ми здатні творити красу, берегти традиції й знаходити сили для світлих думок і добрих справ. Цей різдвяний віночок став символом очікування дива, знаком віри в добро й нагадуванням: поки ми здатні творити красу — Різдво живе в нас. 

ЕТНО-ПАТІ У НАШІЙ ХАТІ

    14 грудня у бібліотеці - філії 3 в рамках клубу "Світ гармонії" відбулася Різдвяна зустріч «Етно-паті у нашій хаті», де оживає пам’ять і гріється душа. 

    У цей різдвяний вечір бібліотека перестала бути просто простором — вона стала хатою. Українською. Справжньою. Такою, де пам’ятають, співають і бережуть те, що не зламалося ні часом, ні заборонами.

    Зустріч «Етно-паті у нашій хаті» стала глибокою мандрівкою в історію Різдва — непросту, замовчувану, вистраждану. Юрій Велінець, науковий співробітник Нововолинський історичний музей, провів присутніх крізь роки, у яких свято забороняли, але не могли забрати з сердець. Його слова звучали як сповідь пам’яті — чесна, болюча і водночас світла.

    Щиро дякуємо пану Юрію за мудрість, щирість і любов до української традиції, за те, що допомагає нам пам’ятати й передавати цю пам’ять далі.

    А потім зазвучала пісня… І стало по-справжньому різдвяно.

    Нижній хор Святодухівського Собору та аматорський колектив «Надія», що діє при Нововолинський міський палац культури МПК наповнили простір колядками, віншуваннями та добрими побажаннями. У цих голосах було все — віра, надія, родинне тепло і любов до України. Дехто слухав із усмішкою, дехто — зі сльозами на очах.

    Це був вечір, коли кожен відчув, що Різдво живе. Воно поруч. Воно в пісні, у спогадах, у серцях. І поки ми збираємося разом — у нашій хаті завжди буде світло.

    Дякуємо всім, хто творить і береже цю різдвяну магію!