.jpg)
Українська
творча інтелігенція 20-х років зробила героїчну спробу підвестися з
колін, у відповідь біільшовики практично знищили феномен української
культури.
Перед письменниками стояв вибір: самогубство
(Хвильовий), репресії й концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня),
замовчування (І. Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є.
Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, М.
Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна (Лесь Курбас, Микола
Куліш, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян
Поліщук та інші).
Нове покоління української
творчої інтелігенції голосно заявило про себе в 60-ті і ця мистецька генерація
отримала назву «шестидесятники». Але влада, вбачаючи в
шестидесятниках зародки опозиційності, знову відповіла на творчий порив молоді репресіями. Не
бажаючи пристосовуватися до влади, В.
Стус, І. Калинець, І. Світличний, Є. Сверстюк зазнали з її боку арештів
і ув’язнень. Ліна Костенко, В. Шевчук вдалися до «внутрішньої
еміграції» -
зайняли аполітичну позицію, яка коштувала їм довгих років мовчання,
писання «у
шухляду».
Український
народ має зберігати пам’ять про своє трагічне минуле для того, аби
ніхто й ніколи не забув катастроф, які пережила Україна у ХХ столітті,
щоб пом'янути всіх замучених у радянських тюрмах і концтаборах, адже
народ без історичної пам’яті не може називатися нацією.
З творами репресованих письменників відвідувачі нашої книгозбірні можуть ознайомитись на тематичних полицях "Розстріляне відродження" та "І Україна їх почула... Українське шестидесятництво".
З творами репресованих письменників відвідувачі нашої книгозбірні можуть ознайомитись на тематичних полицях "Розстріляне відродження" та "І Україна їх почула... Українське шестидесятництво".
