Сьогодні, 5 квітня виповнюється 115 років від дня народження українського прозаїка і драматурга Анатолія Івановича Шияна.
Народився письменник у 1906році в
українській слободі Борисівці на Білгородщині у родині селянина-маляра. Хоча
молодий Анатолій Шиян спершу й віддав перевагу лісництву, але вже в студентські роки
літературне покликання настійно захоплює його. Ще під час навчання в
лісотехнічному інституті юнак дедалі
активніше включається в літературне життя: входить до київської групи
«Молодняк», запально відстоює молодняківські позиції в гарячих творчих
дискусіях того часу, робить перші спроби писати. З кінця 20-х років починається інтенсивне
його входження в літературу.
Друкуватися почав у 1928році. Певним
кроком у творчому самоутвердженні Анатолія Шияна була перша повість «Баланда»
(1930). У 1936році вийшов роман «Гроза», число видань якого перевершило два з
половиною десятки.
Притаманне письменникові вміння віднайти яскраву
художню деталь, колоритно подати ту чи іншу картинку живої дійсності, глибока
повага та увага до багатющого арсеналу фольклорної поетики, особливо пісенної,
проявились в кращій з повістей Анатолія Шияна – «Мар'яна» (1953).
Проте помітного успіху він досягне вже значно
пізніше, коли вийде його історична драма про боротьбу козаків за волю і
незалежність рідного краю під проводом легендарного отамана війська
Запорозького Івана Сірка – «Де тирса шуміла»
(1961) та– п'єси-казки для дітей «Івасик-Телесик», «Котигорошко»,
«Іван-мужицький син», «Летючий корабель» та ін.
В творчому доробку Анатолія Шияна понад двадцять оригінальних книжок оповідань,
повістей, нарисів. Він – автор багатьох драматичних творів. Але найповніше і
найбільш виразно його самобутній талант проявився в романах «Гроза» і
«Хуртовина», що стали вершинами в творчості письменника.
