Поет, історик,
краєзнавець, бібліотечний і музейний працівник Петро Гоць уродженець
Волині. Ім`я поета широко відоме на теренах Львівщини, його
знають на Житомирщині. Але куди б не закидала його доля, в
думках і спогадах він завжди повертався на Волинь.
Хоча
проживав у Львові, шляхи-дороги уродженця Турійського району часто пролягали на
рідну Волинь – це творчі вечори та різні поетичні імпрези.
Шлях в літературу у Петра Гоця не був легким. Перші вірші з`явилися ще в студентські роки, але видати книгу у 60-ті роки йому не судилося, хоча були неодноразові спроби. Лише в незалежній Україні почали одна за одною виходити збірки поета: «Євшан пробудження», «Дорога до Лесі» ( за яку одержав премію імені Лесі Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури), «Тисячоліття», «Молюся на Тебе», «Кара Божа»,». «Високий Замок», «Мадонна», «Поклади свої руки на вітер», віршована фотокнига «Обабіч Турії». Петро Гоць – поет ліричного складу. Рядки його віршів дуже мелодійні, тому й не дивно, що багато композиторів поклали їх на музику, частина з яких опублікована у збірниках: «Чом ти не вийшла?», «Прихиліть мені неба», «За синій Буг летять пташки», «Вишийте, мамо, долю мені» – таку назву має збірка пісень Олександра Каліщука на вірші Петра Гоця. Поета і композитора об’єднує і мала батьківщина – Турійщина. Історико-краєзнавча поетична фотокнига «Торговище» стала лебединою піснею автора і є самовідданим внеском на прославу села сина, який безмежно любив свою землю і її людей.
Вшановуючи світлу пам'ять митця слова у бібліотеці влаштована тематична полиця «Літературна нива Петра Гоця».
