ПЕРШЕ ВИДАННЯ «КОБЗАРЯ»

175 років тому у квітні 1840 року у Петербурзі побачила світ перша поетична збірка Тараса Григоровича Шевченка "Кобзар". 
   Євген Гребінка допоміг першому  "Кобзарю" пройти цензуру з якомога меншими втратами тексту. Книжку тиражем близько 1000 примірників на свій кошт видав поміщик П. Мартос у друкарні Є. Фішера. Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт.

Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча до «Кобзаря» ввійшло лише вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого таланту. Українська поезія ще не знала такої художньої майстерності, непідробної природності, щирого ліризму.  Згодом Іван Франко писав, що «ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

     За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844-го та 1860-го року. Якщо останнє прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» - 228.