МИ МАТІР НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ

          Вже багато років поспіль у другу неділю травня  Україна святкує День матері, присвячений найдорожчій людині - мамі, яка дарує нам життя.  Напередодні цього дня у бібліотеці – філії №2 відбувся літературний ракурс «Мати-берегиня дому нашого». У заході взяли активну  участь учні 9-Б класу ЗОШ №7. Почесними гостями заходу були  мами, які народили і виховали трьох дітей – Кошелевич Леся, Бойко Катерина, Боярин Людмила.       

     Із вступним словом виступила завідувач бібліотеки Зоя Костюк, яка наголосила, що протягом усього життя немеркнучим ідеалом залишається образ матері - живий символ рідного дому, рідної землі.

                          Рідна і прекрасна, оспівана поетами, увічнена художниками. Напевно, немає жодного поета, який би не присвятив хоча б одного свого твору матері.

             Саме їй – найдорожчій, найріднішій звучали протягом заходу теплі слова вдячності від ведучих Боярин Діани, Бойко Андрія, Бирило Ірини. Вірші, які декламували учні тривожать серце, огортають його хвилею любові до мами.

Не залишили нікого байдужими відомі поетичні твори покладені на музику  «Два кольори» Дмитра Павличка, «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Синові» Василя Симоненка  та інших у виконані учнів: Туриніної Світлани, Кота Вадима, Праслова Давида. 

Приємно було слухати розповіді багатодітних матерів, яким успішно вдається справлятися з вихованням  дітей, про їх сімейні традиції, про тісний зв'язок поколінь, та  про їх творчі здобутки. 

Захід пройшов у теплій домашній атмосфері. На завершення свята звучали рядки поета Миколи Луківа, що можуть стати духовною сповіддю перед сучасниками й нащадками:

                За все, що маю, дякую тобі,
                     За все, що маю і що буду мати...

  Ночами сняться зорі голубі
                    І вишні білі на причілку хати...
                Тому спішу подякувать тобі
                     За все, що маю і що буду мати.

БІБЛІОТЕКАРІ РЕКОМЕНДУЮТЬ

   Італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, Умберто Еко – найвідоміший спеціаліст нашого часу з історії середньовічної Європи. Його науковий доробок налічує більше двох десятків праць з лінгвістики, семіотики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі.Умберто Еко – чи не найерудованіший письменник сучасності. Попри свій вік він продовжує видавати книжки, викладати в університеті та надихати молодь по всьому світу своїми лекціями.

  Однак світове визнання прийшло до Еко-письменника, а не вченого. Та, справедливості ради, потрібно сказати, що кожна з його художніх книг – складний механізм із глибоким науковим підґрунтям.

   В наукових працях, які часто написані з гумором, виявляється незвичайний характер Умберто Еко і тому їх завжди приємно читати. Звісно, крім гумору, теоретик захоплює своєю ерудицією, спонукає до власних пошуків та роздумів, і його дослідження, як правило, є науковою "провокацією" в найкращому розумінні цього слова.

   Письменник має талант глибокого осмислення світу, яке щоразу втілювалося в його наукових працях, художніх творах, формуючи особливий світ слова.

ЗГАДАЄМО ВСЕ, ПАМ’ЯТАЄМО ВСІХ

Цього року Україна вперше разом з Європою та світом буде вшановувати пам’ять усіх жертв Другої світової війни 1939-1945 років та День перемоги над нацизмом. 

Крізь вогонь і кров запеклих боїв, страждання і смерть, гіркоту поразок і радість перемог, залишаючи тисячі братських могил йшли люди до травневого ранку 45-го.. Пам’ять про ті буремні роки живе у серцях людей, як живе й щира, безмірна вдячність сучасників до тих, хто полив цю землю кров’ю, захищаючи людське право жити мирно і вільно. І ми не маємо права забути про минуле, бо лише шануючи пам’ять про минуле ми стаємо гідні майбутнього, адже в Третій світовій  не буде переможців…

 Саме цим подіям і був присвячений вечір  вшанування пам’яті  «І подвигам не буде забуття, допоки світ живе під небесами», який відбувся напередодні цієї визначної дати у бібліотеці – філії №2 для учнів 9-Б класу ЗОШ №7 (класний керівник М.А.Солов’янчик). 

       Почесними гостями заходу були ветерани війни  Сватко Микола Захарович, Бусловський Василь Матвійович та голова Нововолинської міської організації ветеранів війни та праці Дудар Леонід Парфентійович. Із вступним словом виступила Тетяна Смарш, яка і представила гостей присутнім.

  Ведучі  заходу Бойко Андрій, Ничипорук Катерина  разом з присутніми перегорнули сторінки воєнного лихоліття, вшанували пам’ять загиблих  хвилиною мовчання. На урочистому заході звучали  зворушливі вірші і пісні, де тісно переплетено минуле і сьогодення.

         Захід завершився. Та ніхто не поспішав додому. Старшокласники спілкувалися з ветеранами, знайомилися з книгами на викладці літератури «Роки війни – століття пам’яті», де поєднані видання від документальної хроніки  і спогадів очевидців тих подій до  художніх творів про війну.  Тепла та хвилююча зустріч стала для старшокласників пам’ятною та знаковою.

               Ми ніколи не забудемо ту мужність, відвагу, яку виявили воїни, ті величезні жертви, що причинала нам війна.

ЧАРІВНИЙ СВІТ СИМОНИ ВІЛАР

1 травня виповнюється 50 років від дня народження Наталії Гавриленко, літературні псевдоніми Симона Вілар і Наталія Образцова, української письменниці. За освітою — історик. Закінчила Харківський університет.

Книги під псевдонімом «Симона Вілар» пише з 1994 року. Авторка російськомовних історичних романів очолює список «Топ-10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред», є лідером продаж книг по Україні у 2012 році за рейтингом журналу “Фокус”, лауреат відзнаки «Золотий письменник України». Завжди мріяла бути письменницею. З дитинства постійно видумувала різні історії, щось записувала. Ніколи не зупинялась на здобутому. Хоча не сподівалась, що досягне такого успіху у письменницькій царині.
    Неперевершені історії Симони Вілар про Стародавню Русь, середньовічні Англію та Францію захоплюють читачів не лише сімейними драмами, але й детальними описами реальних історичних подій, перетворюючи любовні романи у справжнісінькі історичні саги.

ПЕРШЕ ВИДАННЯ «КОБЗАРЯ»

175 років тому у квітні 1840 року у Петербурзі побачила світ перша поетична збірка Тараса Григоровича Шевченка "Кобзар". 
   Євген Гребінка допоміг першому  "Кобзарю" пройти цензуру з якомога меншими втратами тексту. Книжку тиражем близько 1000 примірників на свій кошт видав поміщик П. Мартос у друкарні Є. Фішера. Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт.

Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча до «Кобзаря» ввійшло лише вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого таланту. Українська поезія ще не знала такої художньої майстерності, непідробної природності, щирого ліризму.  Згодом Іван Франко писав, що «ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

     За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844-го та 1860-го року. Якщо останнє прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» - 228.

НЕ ЗАБИРАЙ У СЕБЕ ЗАВТРА

   В сучасному суспільстві  надто багато різноманітних спокус, на які піддаються ще несформовані молоді особистості. Паління, алкоголізм, наркоманія... Це все, реалії, з яким доводиться стикатися молоді мало не щодня. Саме про цих підступних ворогів вели розмову на зустрічі за  круглим столом "Молодь в оманному світі спокус", яка відбулася у бібліотеці-філії №2 для учнів 9-А класу ЗОШ №7 (класний керівник Савчак Л.В).   

Бібліотекарі  Костюк Зоя та Смарш Тетяна розповіли про історію виникнення алкогольних напоїв та наркотиків.

Пізнавальним і повчальним був виступ підліткового лікаря-терапевта Валерія Васильовича Сологуба . Він зазначив, що шкідливі звички особливо негативно впливають на організм підлітка, що не сформувався, поступово руйнуючи його. А  піддавшись спокусі сьогодні, отримаєш невтішні результати завтра.

       Підлітки мали можливість поспілкуватися з фахівцем і отримати професійні відповіді на питання, стосовно проблеми. Вони відкрито висловлювали власні бачення даної проблеми та переконалися, що якщо людина не здатна сказати «ні» шкідливим звичкам, вона стає на шлях, що може призвести її до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і врешті-решт, до загибелі.

  До уваги присутніх були представлені відеофільм, слайд-презентація та викладка літератури  «Захоплення, що ведуть у безодню».

ВІДКРИТА РАНА НА СЕРЦІ ЄВРОПИ

Вибух на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року… Радіоактивна хмара від аварії пронеслася над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Велика частина радіоактивних речовин осіла на території Білорусі. 

Протягом років тисячам ліквідаторів довелось брати участь у грандіозній битві з атомним монстром,  аварія у Чорнобилі дотепер вважається самою руйнівною в історії ядерної енергетики. Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров'я людей досі важко.

Кожний наступний рік все більше й більше віддаляє нас від тієї трагічної дати. Щасливі ті, кого не торкнулось це лихо безпосередньо. Тому пам’ять про тих, хто прийняв на себе радіаційний шквал і докладав чимало зусиль на його подолання, вщухати не повинна. 

На превеликий жаль, аварії на японських атомних електростанціях «Фукусіма-1» і «Фукусіма-2» засвідчили, що «мирний атом» може бути небезпечним не лише в поодиноких випадках – він кидає серйозні виклики безпеці всієї світової спільноти.
    Відвідувачі нашої книгозбірні можуть ознайомитися з літературою, що висвітлюює факти чорнобильського лиха на книжковій викладці «Той тривожний квітень 86-го…».